Чи здолали, браття, ми
Грізні наслідки пітьми,
Чи у наших душах й досі
Безутішно плаче осінь.
Чи і досі ми хохли
Як століттями були,
Щось і нині наша хата
І обдерта й не багата.
Чи усякі зайди в нас
Панівний як завше клас,
А ми, браття, чорнороби
Маєм, мов старці, лиш торби.
Може годі, браття, нам
Слугувати цим панам,
Взяти наше в наші руки
Й жити добре без розпуки.
Нині хай послужать нам,
А не браттям ворогам,
Нашій неньці Україні
Й не сидять в злодійській тіні.
Киньмо виклик зайдам всім,
Які вдерлись в наший дім
Темні справи тут творити,
Треба вигнанням провчити.
Чи ми гідні прабатьків,
Козаків, а не рабів,
Чи у наших душах й досі
Безутішно плаче осінь.
17.05.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560305
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.02.2015
автор: Георгій Грищенко