[b][i]ЖИВИ, НАДІЄ![/i][/b]
Скінчить раша ті нікчемні дії,
Як закінчиться і ця зима.
Просимо, благаємо: Надіє,
Не карай хоч Ти себе сама!
Твій протест відмовитись від їжі –
Кацапні лише на втіху, вір!
Відгукнеться устократ це їй же!
Хай би краще худнув путин-звір!
Не оцінить і не зреагує
Правильно, як вимагає честь,
Хто її не має. Тож це – всує.
Бережи себе, Вкраїни щем!
Ти живи! І знай: лише життями
Ми зі світу спрут оцей зметем
Й приведемо виродків до тями.
І для цього треба жити теж!
Ти ще стільки подаруєш втіхи:
Злетів, і висот нових, й дітей!
Все буде ще, дорогенька, тільки ж
Ти живи нам! Решта все – пусте.
Ти живою нам потрібна, Діво!
України славної донька!
Диво – не піти, а жити – диво
Всім катам на зло! Хай лусне Кат!
(Любов Сердунич).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560270
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2015
автор: Lubavka