Вони такі різні. Наївне дівчисько й прагматик до мозку кісток.
Та в душах один у одного знайшли собі затишний прихисток.
Не можуть нарізно. Хоч щодня принаймні по кілька сварок.
Неначе янгол й чорт. Та їх поєднав між собою незламний "місток".
Вона все ще вірить у диво. Він жартує, що диво можливе лише у казках.
Але зізнається, що майже щоночі бачить її у своїх неймовірних снах.
Вона довіряє його словам у всьому до найменших дрібниць.
А він заради неї ладен весь світ перекинути догори ниць.
Вона у запалі може кричати «Іди куди хочеш і не з’являйся звідтіля».
Та обидва прекрасно знають – без звістки про нього Вона не ладна прожити і дня.
Їх кохання нестримне, палке та, водночас, таке по дитячому щире.
Коли вони разом – за спинами в них виростають крила.
Їх шлях був важким. Не раз вони «ставили крапку». Вважали, що кінчено все.
Та в долі був інший план. Тому повсякчас повертались: «Пробач, я кохаю тебе!»
Разом готові подолати усі перепони. Вони щасливі і знають найголовніше: а це,
Те, що обіймах один одного кожен із них віднайшов другу частинку Себе.
© Калатея, Скальпель
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560043
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Калатея