Пам’ятай мене. Це не примха і не прохання.
Мені не потрібно ні вибачень,ні любові,
Я була перша,читай у дужках «не остання»
Стільки між нами брехні,що пече у кожному слові.
Пам’ятай мене. Як пам’ятають лише минуле.
Просто тому,що «завтра» без нього не буде.
Метелики не померли,метелики просто заснули.
Їх розбудять в потрібному місці потрібні люди.
Пам’ятай мене. Не треба про це говорити
У пустелі із льоду не гріє гарячий подих
Всі мости необхідно було спалити
Як ганчір’я,що вчора вийшло із моди.
Пам’ятай мене. Малюй в голові маршрути
І залиш згубну звичку собі брехати,
Мій нарешті минулий,можна усе забути.
Крім людини,що вперше навчила кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560006
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Ростислава