Незабаром буде краще,
Треба вірити у це,
Бо інакше жити нащо,
У могилу лізь живцем.
* * *
Як чимало книг читаєш,
Крихти мудрості збираєш,
Мислити вони навчать,
Якщо будеш їх читать.
* * *
У газетах пишуть вісті,
Що мізки тікають,
Депутати ж всі на місці
Мо’ мізків не мають.
* * *
Свого носа задереш,
Перешкод не оминеш,
Тож спіткнешся й упадеш,
Жалкуватимеш, та пізно,
Діє цей закон залізно.
* * *
Якби не доброта,
Душевна та свята,
То злоба світ би зжерла
І разом з людством вмерла.
* * *
Коли я сплю, то помираю
І від життя відпочиваю,
Як прокидаюсь – воскресаю
І далі жити починаю.
* * *
Почув як міль хвалилася:
- Я успіху добилася,
Вже оплесками всюди
Мене стрічають люди.
Порадив – не хвалися,
Спочатку розберися,
В долоні ж плещуть, щоб зловити
Й тебе трикляту міль убити.
Не думай, друже, так як міль,
У всьому треба бачить ціль.
* * *
Не працюєш,
То грабуєш,
Чи старцюєш
Й тихо пропадаєш,
Виходу не знаєш.
* * *
Веселий сміється,
Сумний гірко плаче,
А решті здається
Нормально неначе.
02.03.09.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559819
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.02.2015
автор: Георгій Грищенко