Шумить Дніпро і хвилі гонить
А вітер вторить, завива
Стою на березі, сумую
Причин до радості нема.
Колись Тарас стояв і мріяв
Про долю кращую свою,
І мовчки так звертавсь до Бога
Прохав про поміч у бою.
І мріяв, так що понесЕ
Ворожу кров у синє море
І що тоді покине він,
Лани степи і білі гори.
Полине в небо і засяє
Як зірка нова , молода
А в Україні Рай настане
І в сім"ї вернеться Весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559788
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: denyk