налий мені, мила, отрути,
позбав холоду і тепла.
ніяк вже не можу збагнути,
чому тінь за сонцем прийшла.
налий мені краще вина,
в долоні хоча би налий...
бо день за днем швидко мина,
а я від твоїх слів німий.
налий мені в келих любові,
додай ніжності й поцілунків.
обійми твої колискові,
неначе мільйон подарунків.
життя влий в мої сухі вени,
вдихни кисню в ледь живе тіло,
щоб серце так билось шалено,
щоб руки від струму тремтіли.
Idem
14.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559681
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: Микита Баян