Час
Вдягнений у ранця із киснем
Потрохи збігав
Залишаючи іржаві сліди
Ворожості
На теплих пісках
Твого безкінечного літа
Та ледь помітні зморшки
На поверхні долонь
Що деколи вмивали мене флешбеками
До вранішніх філіжанок
Із кавою, що нагадує вересень
В якому
я
в’язень
Вчень
І побачень з терпкими цигарками
Розпаленими без тебе,
Твоїх сірників або запальничок
Сутінкових заражень
Ніжністю
До всіх твоїх нагромаджень,
Які я ретельно ховаю вдень
І медичних обстежень
Як наслідку повернень..або погіршень
Від цих самих повернень
Жертвоприношень
До всіх читалень
Де книга з моїм життям
В обкладинці із кісток вимагає
Сторонніх
Втручань
Безглуздий брязкіт колій
Скінчиться
І я
Вже немолодий, худий та гордий
Приїду на свою станцію
Ковтну есенцію
Розширю абстракцію
Заповню деклорацію
Пройду авторизацію
І почну дихати
Як уперше
Вдячний тобі і ввічливий
Бажаючи "добраніч" людині,
Прокидаючись зранку із нею,
Готуючи їй сніданок,
Я зрозумію щось найпростіше
І знайду відповідь
На запитання
Про життя
І його алгоритми
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559611
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2015
автор: скло вітрин