кидає небо передзвонами гучними,
біда вже на порозі стоїть неждана,
відблискує тв новинами сумними,
ховає сина, нещасна та мама,
такий молодий, він був такий юний,
тепер перед Богом на коліна упав,
обірвались душі його, вічної, струни
мелодія стихла, опустів його зал,
він хотів жити вільно, як люди,
хотів щоб країна його вільна була,
не дожив щоб побачити світле майбутнє,
забрала, від батька, сина війна,
він мріями своє переповнював серце,
він про неї думки всі щирі плекав,
розбилась душа, крихка, її як скельце,
коли невтішного листа хтось прислав,
ніхто, ніколи не буде забутий,
герої не вмруть, а вмруть вороги,
і досвід гіркий, за війною здобути,
не буде більш ворога тут ні ноги,
ніхто не забутий, ніщо не забуте,
те що робимо, то добра справа,
ваше ім'я славою вічною окуте,
"Слава Україні" "Героям Слава"...
© #dubanych #protake
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559483
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: dubanych