Як швидко я забуваю всі негаразди, коли чую твій голос, чи отримую від тебе листа. Наше спілкування миттєво стає затишним оазисом посеред пекельно-гарячої пустелі, прохолодним бризом між бетонних морів й сталевих лісів (антропоурбаністичних ландшафтів)... чи навпаки, теплою ковдрою суворої, морозної ночі, коли лише своїм теплом ніяк не зігрітися. Твій позитив, мов чашка чаю, наповнює мене енергією й надає сил; наче цілющий напій, він розносить по моїх судинах вітаміни життя, виробляє ендорфіни радості.
Сподіваюся, дотик твоїх обіймів буде таким же теплим, як і твій голос, таким ніжним, як і твоє ім'я, а чай ніколи не скінчиться (я ж не дарма все життя любив його більше, ніж каву)...
Дівчині на ім'я Сонце
13.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559463
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: Микита Баян