І молились: "Хай Чаша сія нас мине,
Якщо воля Твоя, Господи ".
І ніч була. А потім був день.
Так творили ми наш світ.
І все від Лукавого, все руйнівне
Відступало нараз удосвіта,
І множились руки, лупаючі брук,
Найновіший писати Завіт.
А в лютому кров'ю зійшов сніг...
І "ка́ча" пливло колами
На тризну. Щодень. Проводжати
"Небесних " їх...
Морозне повітря пронизував дзвін,
А люди вустами кволими
І далі молились, не встаючи з колін.
Кришиться час. І Писання збулось.
Срібняки вже давно розтрачено.
Чекає осика карликувату тінь....
Та ніяк не скінчиться Via Dolorosa,
І ми молимося і плачемо:
"Прости нам гріхи наші і не остави нас. Амінь "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559413
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2015
автор: Kalisto