Таке банальне й несучасне, то навіщо
Потрібне мені слово те : «Кохаю»?
А може коли вітер свище,
Воно мене мов ковдра зігріває.
Я можу в декольте його сховати,
Воно там буде муркотіть і лоскотати
Чи в рамочці повісити над ліжком,
Щоб цілувати, коли сумно, нишком.
В скарбничку заховати, в сейф залізний,
Щоб не торкалися до нього люди різні
Чи в тісто замісити, напекти до чаю
Й роздати тим, кому не вистачає.
На себе одягти оте ажурне диво,
Щоб облягло воно мій стан красиво.
Ще можна посадити в землю і чекати,
Які ж то буде воно квіти викидати?
Я під подушку те «Кохаю» заховаю,
Йому на вушко колискову заспіваю.
У сон з ним разом полечу красивий
І там удвох ми будемо щасливі…
Мені потрібне дуже те :«Кохаю»!
Я ним себе з тобою обвінчаю.
Не для людей чи церкви, а для себе,
Щоб не самотньо було там - на небі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559200
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2015
автор: Dixi