А небо кличе в далечіння,
Зове до себе та манить...
Ти був живим в моїх видіннях,
Воскресли спогади на мить...
Я чула звуки твого серця,
і голос твій дзвінкий, пянкий...
Поволі зближувалися наші лиця,
В уяві сяяв образ твій легкий
В цю мить була я так щаслива,
Що геть забула головне,-
Це все уява грає так бурхливо!
Вона мені тебе не поверне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558932
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: Мілена Ділан