Гуляє вітер, плаче за фіранкою.
Малює шепотом мої червоні губи.
Прикинуся дурненькою. І зранку
Відчую. як твій вітер мене згубить.
Відчую це на шкірі своїй протягом,
Гірким, чи, може,радісним ще спогадом.
Де хтось комусь дарує ніжні дотики,
Та в серці не щемить чомусь ні в кого.
А на дорогах ще слова банальні
В молекулах повітря пролітають.
І некохані зізнаються у коханні.
І нелюбимі нелюбимих обнімають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558908
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: Натхненна