Найкращі очі на Вкраїні.
І щире серце тільки тут…
Наш дух ніколи не загине,
Скільки б не пережили суворих мук!
Розлогий ліс,
Вузенька річка,
І поле смугой простяглось.
Співаєм пісні про Марічку,
Ми – мирний,ми-один народ…
Ми всі живемо на одній землі,
Ту землю звемо Україна.
Давайте захистим її,
Щоб не зганьбитись перед нашими дідами!
Вони після себе залишили вільну Україну,
Подарували свободу нам,
А ми хочемо зробити з неї руїну,
Хочемо віддати її чужакам…
Безглуздо брати в руки зброю,
Вбивати,нищити,палити…
Ми хочемо лиш жити в мирі,
Зустрічати цю весну,кохати і радіти!
Ми й так вже втратили довіру,
Немало вже загинуло людей.
І десь сидить у чорній хустці мати,
Яка оплакує своїх дітей.
Ми згуртуватися повинні,
Немає заходу і сходу,
Немає тих « бендер» й «москалів»!
Бо ми живемо в Україні,
І лиш вона – наш рідний дім!
Не маєш права ти сказати,
Що Україна не твоя земля…
То гріх – на неї намовляти,
Ти українець і гордися тим!
В наших серцях один лиш Бог,
І нема різниці якої ми віри.
І не повинні слухати ми тих,
Хто агітує нас і хоче нашої довіри!
Не буде щастя нам в чужій стороні,
Нас не чекають там з розкритими руками,
Там заздрять нашій родючій землі,
Її в нас хочуть відібрати...
Не хочу,щоб над Україною висіли чорні хмари,
Не хочу проводжати батька на війну,
Не хочу,щоб країну грабували…
Я миру хочу,хочу Батьківщину співучу свою!
Не треба,люди,схаменіться!
І Україну збережіть.
На дітей своїх ви подивіться,
І зброю на землю покладіть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558885
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: Юлія Терен