Ми любим свободу,
вона в нас в крові.
І пращури наші любили її до крові...
Віками й роками ми прагли спокою.
Не брали чужого, своє віддавали.
Та доля жорстока вела нас до бою,
й тіла Українців поля укривали.
Наш край катували ворожії сили.
Хотіли забрать у нас рідне, останнє.
І важко злічить нам всі братські могили,
що нам принесли ворожі повстання.
І кров наших рідних текла беззупинно.
О скільки пролили її за свободу!
Вмирали усі: і грішні й невинні.
Пройши крізь жорстокість,пройшли крізь незгоди.
Пройшли крізь усе, та стали на ноги.
І погляд їх грізний казав все за себе:
немає для нас у світі дороги,
яку б не пройли ми до вільного неба.
Бо ж наша свобода у наших серцях.
У погляді нашім,у кожній кровинці.
Її не здолають ні смерті, ні страх.
Свобода не вмре, бо ж ми- Українцї!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558796
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2015
автор: Денис Бондаренко