І
Зростає Істина в саду Знання
У чагарях, порослих кропивою.
До неї не потрапиш навмання –
За сім печатей, скроплених росою
Трудів всенощних… Досвіду сивин
Вона лише на мить одну проблисне
Видінням дивним, явленим з глибин
Святого неба, що пропахло виссю…
Лише на мить… всміхнеться – і нема…
І знову по параболах між листя
Шукати інтеграл по пухирях
Загублених кропивологарифмів…
ІІ
Брижаться пінно розчесані гравієхвилі*,
Над океаном нависла химерна тінь…
Швидко тигриця крізь бурю застиглу плине,
П’ять тигренят долають морську твердінь
І розчиняються легко в тумані захмарнім…
Море самотнє прогіркло без їхніх лап…
Серце здригнулось – і змучено-зболена пам’ять
Раптом звелася камінням на сітці мап,
Мохом укрила їх, мовби то шкіра тигряча,
І заспокоїло штилем чуття свої…
Сонце лилося з-за хмари нещадно-гаряче –
Й стали німими від спеки ті острови…
Схожі на дерева гілку, зімкнулись дороги,
Іскорку правди ховаючи у глибині,
Тихо спинились, закуті в бар’єропороги,
Волі монаха скорившись. На видноті
Всі чотирнадцять застигли, приборкавши силу,
Тільки один заховався за обрій чуттів:
Істина поруч – шукайте навколо сміливо
Камінь п’ятнадцятий – світло прозріння в житті.
*Рьоандзі – буддистский храм у Кіото, популярність якого підтримується виключно завдяки саду каміння у дзен-буддистському стилі. Це один з найдивовижніших та найвидатніших філософських садів.
Сад являє собою невеличкий за розмірами прямокутний майданчик – 30*10м, засипаний білим гравієм. На майданчику розташовано 15 каменів, які об'єднані в 5 груп. Навколо кожної групи як обрамлення посаджено зелений мох. Гравій розчесаний тонкими борозенками, які асоціюються з м'якими брижами води. З трьох боків сад обнесено невисоким глиняним парканчиком.
Що ж уособлює собою каміння в саду? Дехто вважає, що це 5 гірських верховин, які зводяться до неба крізь хмари. Дехто – що це 5 островів у безмежному океані. Комусь здається, що це тигриця зі своїми дитинчатами перепливає бурхливе море. Асоціативний ряд безкінечний. Але в цьому саду є багато інших загадок. Одна з них полягає в тому, що з якої б точки веранди глядач не споглядав сад, він завжди бачитиме тільки14 каменів. Щоразу якийсь камінь буде зникати з поля зору. Можливо, в такий спосіб, дзен-буддистський монах Соамі, автор саду, прагнув показати людям безмежність світу, велич Космосу, Будди, натякаючи, що в світі багато непізнаного.
Ще одна загадка саду полягає в його гіпнотичному впливі на людину. Споглядання каміння дає можливість зосередитися, досягти стану спокою й заглибитися в себе, адже цей сад був створений майстром для медитацій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558691
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2015
автор: ptaha