РАДА. 1.
07.02.2015* 20:50
Майже 10 років я не був тут і знову я Тут.
Досі пам'ятаю, як перший раз опинився Тут.
Розчавлений крахом останньої сім'ї, я лежав горілиць на ліжку і шукав розраду в Ментальній проекції. Я всім своїм єством йшов уверх, немов гостряком своєї думки долаючи мембрани - одну за однією. Вони натягувалися, потім я пронизував їх, опинявся у міжмембранному просторі, йшов уверх і все повторювалося.
І раптом опинився в просторі на рівні підлоги, умовної підлоги, біля стільця, на який я повинен сісти. Миттєво прийшло розуміння Де опинився і я в паніці сам собі почав повторюватися: "Чому я тут? Я не маю права тут бути? Хто я такий для цього?"
Якась Сила трохи насмішкувато чекала, коли я нарешті сяду.
Тоді я поклав пальці рук на кришку столу, підтягнувся і визирнув.
Сила чекала.
Ніяково, повільно я видряпався на стілець і сів на краєчок стільця.
Сила чекала.
Тоді я сів нормально.
І відчув/почув/сприйняв/брак терміну інформацію: "Поздоровляємо: ти увійшов у Коло" і була названа Організація.
Я зрозумів, що сиджу в торці еліпсоподібного столу, по краям якого сидять люди. Всі в білих хламидах, замість облич молочні еліпсоподібні вертикальні маски із якогось пульсуючого матеріалу, немов перламутровий газ/рідина пульсує. Всі вони повернуті до мене і дивляться на мене.
Посередині столу, над ним, десь на висоті пів-метри, висіть сяюча біло-помаранчева куля і я знаю, що це і є Носій Сили.
Так було тоді.
А зараз, приймаючи вану, я раптом знову побачив/відчув себе за тим столом.
Ніщо не змінилося. Хіба що тепер хламиди весь час міняли свій колір, а обличчя все так само закриті.
Тепер я вже досвідчений. Сиджу в торці еліпсоїдного столу, але знаю, що кожний з присутніх точно так бачить/відчуває себе в торці цього столу.
Колись мені дали можливість мати пару спілкувань ментально з деякими з них, коли Переконували, що я не тільки достойний, а і повинен бути в цих рядах.
Над столом вся та сама сяюча Куля. Простіше за все так і казати: "Куля".
Я кладу долоні на стіл і чекаю: адже мене не просто так Покликали з Яви.
І не помиляюся: приходить переконання, що я повинен виконати певну Дію, що вона, скажемо так, не зовсім вписується в суть Кола... От яка причина Виклику.
Нічому не дивуюсь, бо фактично суть Дії до мене прийшла одноразово із розумінням Виклику, ще коли я відчував себе тільки лежачим у вані.
Більше того: мені не треба пояснювати нічого, бо я все Знаю, а моя поява Тут означає тільки дві причини:
- необхідно, щоб я виконав все свідомо;
- необхідно, щоб я зрозумів/пам'ятав, що В Коло можна увійти, але вихід звідти - тільки смерть фізичного тіла.
Я можу зараз записати всю Дію, яку я повинен виконати і яку я вже виконав (Віртуальний час!), але відчуваю втому, навіть сонливість, тому зроблю це завтра...
9:25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558646
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2015
автор: Левчишин Віктор