[color="#a80c0c"]Max mara - парфуми...
Nikon- п‘ять двісті*,-
фотокамер[/color]а…
[color="#0e0eb3"][b]Ательє… Три екрани… Дві ширми… Софіт…
Сам маестро над чимось схилився…
Вхід дзеленькає… Двері відкрились у світ,-
Звідти профіль жіночий з’явився…
За свій вік він немало побачив жінок,-
Але ця - не загальної вроди …
Мов пахучий (max mara!), весняний вінок,
Кимось сплетений людям на подив…
Що бажаєте?.. Фото?.. - Ні, серію їх,-
Бо життя не прожити повторно…
Я у розквіті,- далі життя б’є під дих
Всіх жінок… Та цнотливо,- не порно!..
Так Ви НЮ?.. Так ,- я НЮ! - Роздягайтесь он там…
Я свій Nikon- п‘ять двісті* дістану….
За столом… При каміні…- В душі - тарарам,-
Кров у скроні…- На бильці дивану…
Перса – так... Туди ніжку… Не цю, а оту,-
Ще у ліжку…- Картинка в тумані…
Боже, за що?.. Відчув вже штуковину ту…
Нині зайву… У трепеті длані…
Віддав флешку… Стер файли своєї ганьби…
Їй - всі кращі… Провів до порогу…
Ще студійне луна АЙ ЛАВ Ю із труби,-
Йде… Щасливої, панно, дороги!..
Як іде!.. Як іде!..Немов пава пливе...
А каблучку ще палець чекає,-
Лише слід є блідий...Хто її позове,
Назве долею... Є чи немає?
[/b][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558637
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.02.2015
автор: Янош Бусел