В моїй шухлядці затупилися старі ножиці,
Скло на вікнах розтріскалося тонко павутинням.
Руйнація відбувалася зважено, неквапливо,
Поростали мохом полишені богом люди.
Там де гірко текла в келих наливка,
Вже давно опустіли столи.
Чи хто знав, що час такий жартівник?
Убирає своєю занедбаністю пустку в душах.
Не намагайтесь вкричатися – крик згасає,
Надто швидко, щоб врізатись комусь в груди,
Щоб поранити пам’ятанням,
Забуття відстрочити в сині чи доні.
Земля вже існує мільйони років, мільйони…
Нам відміряно…. Ох, не будемо про погане.
Бачте, у мене є трохи наливки,
З урожаю 2012 року,
Пом’янемо ж бо вишні які надали їй
Свою кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558504
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2015
автор: NNNP