Люди падали, як зрізані деревá,
І паруючий сніг захлинався від крові й плоті.
Тих, кому пощастило менше - більше з нами нема,
Кому більше - боронять землю на Сході.
Хтось навмисне часу роздмухав млин,
І Земля стрітрейсила по орбіті,
Ніби півжиття запаковано ZIP-ом у файл один -
Рік переродження у неофітів.
Зірка зі Сходу не менше нашого чекає Різдва,
А у Неньки вже почалися пологи!....
Більше ніхто не рубатиме тут деревá,
Більше ніколи не буде розіп'ято Бога!....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558409
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2015
автор: Kalisto