[i]Ані смерть ні гарячі побої
Не зупинять пориву ординць
Бо Росію творили ізгої,
Без жалю, без вагань, без границь.
Не здригнеться примарне сумління
Із примружених вітром зіниць
Із Господнього, мабуть, веління
Вони вигнані з краю колись.
Може давня кровава образа
Осіда в незагоєний біль
Тільки вже не зберемося разом
Бо не знати чекати звідкіль?
І чого? Чи обіймів напасті,
А чи підкупу, чи грабежу?
І скажіте, якої ви масті,
І як мітите рідну межу ?
Не виню ваші душі бурлачі,
В жилах ваших тече й наша кров,
Мені шкода, повірте, одначе,
Що вас гнів окриля, не любов;
Вічна помста за кривди отруту,
Що влили вам варязькі князі.
І злоби ви не в змозі забути,
Ви ізгої – ізгої Русі !
В душі ваші добра не посію.
В генах ваших ненависть і гнів.
Бо ізгої творили Росію
І ніхто вже не змінить її.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557950
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.02.2015
автор: Гончар