Я Вас люблю, хоч Вас і не існує.
Іду на сповідь в золоті сади.
Боюсь ім’я святе згадати всує.
Хоч Ви не бог, та вічно-молодий.
Я – лиш одна із муз, що марять Вами,
І бережуть поезії скарби.
Як Зевс, що пише музику громами,
Пробуджуєте душі від журби.
Ви взяли силу сонця в Аполлона,
В Ареса – неприборканий вогонь.
У Вас дрімають чари Авалону,
Немов натхнення зоряних безсонь.
Ви – повелитель п’ятої стихії,
Що поєднала щастя і печаль.
Моя душа у забутті хміліє.
Я Вас люблю. І тим спиняю час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557728
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2015
автор: Лілія Ніколаєнко