Часу душа – коліщатка секунд,
Цокання миті.
Тихо гойдає тумани століть
Тисячоліття.
Егоїстично тік-таком гризе:
"Мить зупинися!" –
І в монохромі застигло усе
Кам’яновисно…
Тріснув будинок колишніх чудес –
Сила інерцій…
Став безголосим життєвий експрес…
Прісним без спецій
Вічних пригод, поривань почуттів
Час… Не смакує…
Зникли річки та струмочки шляхів…
Вічність сумує…
Пам’яте, крила годин відпусти
Балансувати…
Над сьогоденням в майбутнє мости…
Цокають дати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557711
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2015
автор: ptaha