Життєвими дорогами ходили,
У кожного із нас була своя.
Втрачали і знаходили, любили,
Та раптом на стежині- ти і я.
Як поглядами стрілись ненароком,
То зрозуміли все, без зайвих фраз,
Що нарізно надалі ми- ні кроку,
Ніхто й ніщо вже не розлучить нас.
Нехай у тебе сивина на скронях,
У мене срібна стрічка у косі,
Але серця у вічному полоні
Трепетної ніжності й краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський