Так зараз часто є...
Так, певно, буде й далі.....
Лиш місяць минув,- знову пенсія,-
Летять невмолимі літа…
Оглянешся,- там лиш інверсія,-
І та вже бліденько - пуста…
Всі паливні баки спустошені,-
Дитинства, юнацтва, мужські…
Пенсійні одні ще не зношені,-
Останні земні маяки…
Одне б тільки знати,- спустошені,-
Чому ж не старіють чуття?..
Уже всі галяви обкошені,-
Немає туди вороття…
І серце життям вже сполохане,
І п'ятки стоптались в ходьбі,-
Чуття ж виринає непрохане
Від усмішки,-мо й не тобі,-
Отої богині в віконечку…
У СКАЙПі шукаєш сліди,-
Глузливо всміхається донечка
Та пальцем дружина,- гляди!!.
Та тут ні до чого вже донечка
Та палець дружини,- гляди!!.
Зайдеш в віртуал,- сяє сонечко,
Без нього ж,- пенсійні діди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557251
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Янош Бусел