Коли в душі немає більше слів насичених,
Коли зима аж тішить спекою сорокаградусною.
Тоді вартує моє слово сірників розлючених,
Як скайп з тобою мовою віртуально-усною.
Ти рідко дивишся, що стільчик обіч тебе пустує,
Казки не сплітає ніхто при потребі спати.
Тебе, мабуть, на побачення разове надія частує,
Ти, скотино, моя воля, але і ти ж - мої грати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557176
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Андрій Конопко