Ну от і настали нові, фантастичні часи. То б пак нам хотілося, щоб вони були фантастичними. А вони реальні, доцільні і прагматичні. Одна із їхніх випираючих рис – повна відсутність потреби в поетах і поезії. Тобто вони є, і поети і поезія, але місця в новому часі для них нема. Поети - вими-раючий клас, як колись в минулому динозаври, чи колись в майбутньому де-путати.
Поети і поезія як і раніше на передньому краї, але для чого вони там незрозуміло. Щоб бути актуальним і відповідати запитам часу – треба гово-рити в світ щось нове і свіже, революційне, в крайньому разі корисне, в су-часних поезіях нічого подібного немає.
Мішанина слів, образів, ідей – які вже зустрічалися в пристойній лі-тературі не раз і зачовгані до блиску. Все це втілюється, компонується і ком-пілюється давно відомими прийомами. Процент дійсно нового і свіжого мізе-рний.
Подивіться уважно – кожен другий (бо не кожен перший зізнається) постмодерніст, з чого б це? Невже дійсно така популярна течія в мистецтві? Не зовсім. Досконало ні її визначення, ні кордонів не знають навіть профес-сіонали від літератури. Постмодернізм як останній притулок графоманів, не-вдах літератури і негідників. Там можна сховатися.
Або інше – колись, щоб написати пісню, музику клали на вірші, хоч і казали іноді, що „на слова”, тепер же всі пишуть „тексти”. Цей широкий тер-мін, знову ж таки, ні до чого не зобов`язує. Тепер же всі пишуть „тексти”.
Поезія вмирає як античний театр, бо в першу чергу вимирає його гля-дач. Тим, хто приходить йому на зміну поезія не те щоб нецікава, - вони не знають що з цим робити, бо не відають, для чого вона слугує. Народу багато, але в нього інші інтереси. Річ яка б красива не була, але коли не знаходить практичного застосування швидко набридає і її викидають геть.
Напевно варто викинути і поезію, а поетів перекваліфікувати в «упра-вдоми»? Не все так сумно! Століттями напрацьовано чимало гарних речей, і хоч додати чогось подібного наші сучасники уже не в змозі – вони можуть утворити словесний музей – на зразок картинної галереї, де поети будуть екскурсоводами, а вірші і поеми – розмазюканими полотнами. Ходіть, ди-віться, вдихайте – якщо не довго, то забавка нічого.
Можливо кілька десятків років такого життя призведуть до того (хай і зарплата буде як у музейних працівників), що поезія відродиться, стане но-вим провідним мистецтвом – а поети, хто не вимре, перестануть жувати по-лову банальщини, чи нікому незрозумілого авангардизму.
Тоді і повернуться старі і добрі часи, коли навіть у самих натуральних блондинок в сумочці на одну «мобілку» припадатиме принаймні пара-трійка хай невеликих збірочок поезії, потертих і зачитаних до дірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55704
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.01.2008
автор: Артур Томський