Дві душі серед тисяч примар
О́дна о́дній у вічності сняться...
Їхнє сонце не вийде з-за хмар,
Їхні мрії повік не здійсняться.
Не існує нічого крім сну —
Ані бога, ні пекла, ні раю,
Ні зими, що перейде в весну...
Лиш пітьма — і немає їй краю!
Уві сні проминає життя,
Де панує журба і утіха,
Де існують слова й почуття
І де вітер свободою диха...
Не виблискують зорі німі,
В чорнім небі сузір’я не сяють;
Дві душі в безкінечній пітьмі
Одна одну без тями кохають...
• 03.02.2015 •
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557031
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Єва Романенко