Ріка широка наче море
Вода прозора мов кришталь
Несе поволі жовтий човен
Що дивну виклика печаль
Неквапом плине тихо-тихо
Немов не знає берегів
Невже його спіткало лихо?
Вітрил немає, веслярів...
Чом до причалу не прип'яли
Міцніше? Просто сплинув час
Вітри швартови розірвали
І він пливе, летить від нас...
І тихий подих знов над нами...
Як завжди, крізь усі віки
Летять осінніми вогнями
Крилаті човники-листки...
Ссилка на каст http://www.playcast.ru/view/7331139/b4c4dcb5353be699419f4b99f35982f83bda183epl
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557015
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Alex Hele