Серед лютневих хуртовин,морозів
З’явилось сонечко у дім.
Таке яскраве золотоволосе,
Небесний Янгол нам її привів .
Такої ласки навіть не чекала ,
Та мабуть,Бог послав мені аванс.
Маленьку доню я слізьми вмивала,
Вона втішала й зігрівала нас.
Пройшли роки,мов голуби злетіли
В небесну вись з старенької верби.
Мале дівча в красу перетворили…
Тобі сімнадцять…вже доросла Ти…
Життя відкрило навстіж свої двері:
Йди,пізнавай,шукай своє зерно,
Та не забудь батьківської оселі,
В котрій дитинство в щасті відгуло.
Хай в твоїм серці місця не знайдеться
Для злоби й смутку,для лихих думок,
Нехай душа ніколи не спіткнеться ,
Хай Ангел твій хоронить кожен крок.
Не відпускай із свого серця Бога,
Збирай троянди і роби добро,
Радій життю й тоді, коли дорога
Розсипле терни,ти шукай зірок.
Життя земне – це половина шляху,
Який для кожного дано пройти .
Нехай душа Твоя не втратить даху,
Її в молитві завжди бережи.
03.02.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556984
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: леся квіт