Знаєш, я іноді думаю,
Прокидатись о 6 ранку весело.
Особливо, коли в цьому є сенс,
Як, наприклад, бачити твої очі
І вдихати гори.
Знаєш, я завжди любила море,
А тому сині очі,
Але в твоїх карих
Знайшла океан.
Знаєш, коли ночі
Сиплять зорями
На вершини
І так тихо і лагідно на душі,
То від ніжності хочеться задушити
І писати такі вірші.
Знаєш, як після раю
Виростає ненависть до міста,
Що жило у мені, як колиска...
Або я у ньому.
Зв'язок, інтернет, стіни рідного дому...
Розпалити мости.
Очі здатні осліпнути від краси,
Серце може розквітнути
Від простих
Див природи.
У легенях лісу потоп чисоти,
Люди топчуться ними.
Як я і ти.
Як тиша словом.
Пробач, лісе.
Відчуття, що можна не пити й не їсти,
Все вже тут. Все у нас.
Дай нам, Господи, час
І розум
Не зруйнувати.
Знаєш, усі ці барви,
Ресторани, кіно, театри,
Скляні велетні,
Що точно колись затопчуть,
Насправді нічого не варті,
Тимпач світанків, накритих туманом
З любов'ю.
Знаєш, єдина людська зброя — горе.
Ми всі невиліковно хворі,
Особливо останнім часом.
Знаєш, хочеться кинути все
І будь-яким транспортом,
Ба навіть пішки,
Втекти до тебе.
Ми точно діти одного неба
І це відчуття сім'ї
Не пояснити.
Навшпиньках думка:
Ти, я і діти.
Життя прорадіти.
Ох, як же хочеться!
Щось воскресле
В душі
Хлюпочеться
Навколо тиші.
Відчуття, наче горда Тиса,
Розкидає квіти
На береги
Своїх підданців,
Квіти заводяться в танці,
Повітря сочиться веснами.
Засинати не хочеться...
Прокидатись о 6 ранку весело.
Особливо, коли є для кого.
Несуть ноги.
Хочеш літати...
Знаєш, іноді дивишся: птаха,
Мов падає донизу
І раптом схоплюється...
Так закохуються.
Так кохаю.
Знаєш?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556975
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Sandra CurlyWurly