Над Вами зорі пломеніють ,
Горить святе причастя .
Але нічого вже не вдієш ,
Коли земного щастя
Не вистачає тут щоденно .
Нерозуміння всюди .
І ніби лагідні та чемні
До Вас приходять люди .
Поспівчувають , обігріють ,
Але ці довгі ночі
Ніби холодні , мокрі змії
Серденько щире точать .
Сльоза невільно щічку вмила
Сон вкрав гнітючий спокій .
Була і бажана , і мила ...
Ця постіль одинока
Несе щовечора до ранку
У нескінченні муки .
Кохання випить до останку ,
Відчути сильні руки ,
Що талію знов обіймають
І гладять ніжно груди ,
Любові тіло так бажає ...
Невже її не буде ?!
Літа несуть красу дівочу
У небуття , у вирій .
Кохання хочу , хочу , хочу
У побажанні щирім .
Бабінчук Сергій . 23.12.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556870
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Сергій Бабінчук