Звичайна річ: старію та сивію…
Але коли на тебе подивлюсь,
Я, мов юнак, чомусь ніяковію
І зайве слово мовити боюсь.
І тільки вірші - вірні мої друзі,
Мої сміливі парламентарі -
Несуть, мов прапор, почуття мої,
Щоб передать їх на нейтральній смузі.
І радісно їм так іти до тебе!
І білий прапор - мов летить увись!
Та раптом сумнів в мене затаївсь…
Почути хочу: чи тобі це треба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2015
автор: Віктор Чернявський