першофлюгер явився
у образі прапорця́ на списі:
підказував у давнину мисливцю-вою,
як метати чим далі – за вітром – зброю:
у бою́
звірялися за прапорцем –
у спину ворога дме вітер, чи у лице,
приміряли, з якою силою
уцільно метнути свою
далекобійну зброю…
…у ході сторіч
творчо мінялася форма –
і яких тільки флюгерів зараз нема:
позабира́лися на високі дахи́
майстерно точені дерев`яні
чи із металу делікатно ко́вані
романтичні всілякі птахи́,
летять у ступах я́ги-відьми,
чи вітрильники
під усіма
надутими ніби вітрила-ми…
там – дитина бавиться із котом,
що зіп`явся на задні лапки…
тут-о –
шпацірує півень завитим у іпомею пло́том
різні форми, а суть одна:
із вітра́ми навіки поєднана,
вільним вітра́м неодмінно ві́ддана
душа флюгерна
не існує для них іншого –
меншого-більшого,
кращого-гіршого:
на стрижні, на витонченій осі́
серцями чуло у подихи вітру вслухаються,
за́вжди обличчями до вітрів обертаються
єдинодушні флюгери всі
тільки вітер…
єдиний вітер –
у безмежності і у вічності,
смішні спокуси і безсилі принади світу
перед флюгерним абсолютом Вірності
тільки Вітер – завжди і всюди
не прочитали
достеменно образу люди,
значення не сягли́
і зневажливо облихосло́вили –
у суті перекрутили,
звинуватили у непостійності,
приписали флюгерам власні
егоцентричні пристрасті-цінності…
взяли -
у не-Вірності
звинувати-ли
але
що флюгеру до людей,
до їхніх образів-без-ідей:
хто йому пастир, і хто – пресвітер?
у серці кованім – іскрою заповіту
нескінченна першооснова Все́світу –
вітер…
вітер
єдино-Вітер…
…коли до купки, до пу́ху-по́роху проржаві́є –
Вітер його
розвіє...
роз-ві-Є...
02.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2015
автор: Валя Савелюк