[b]Занадто безумна[/b]... кохалась з словами:
Лічила безмежні, дурні поцілунки.
Кохатись хотіли зі мною вандали —
Блювати ж хотіла на їхні дарунки.
[b]Занадто маленька[/b]... хотіла літати:
Збирала докупи я пух і пір'їнки.
Та довго ж потрібно на крила збирати,
Коли їх кладеш на маленькі жаринки.
[b]Занадто дурненька[/b]... любила любити:
Складала усмішки собі до кишені.
Усмішки любили за пальці кусати....
Криваві краплинки складала до жмені.
[b]Занадто розумна[/b]... не вміла прохати.
Запхати би ваші прохання до дупи...
Аби тільки потім встигала втікати,
Бо гордість втіче до своєї шкарлупи.
[b]Занадто абстрактна[/b]... постійно не з всіми:
Блукаю сама в лабіринтах у Фавна.
"Казки для дорослих не можуть буть злими" —
Сказала собі та дивачка примарна...
[b]Занадто безтактна[/b]... не вміла мовчати
І зараз плююся на когось віршами.
Коли слина ллється навіщо тримати?
Труїтись не хочу я цими словами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556603
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: Мирослава Муромська