Набридла водка! Що то – НЕ Горілка!
Як не хильни – гидкий фальсифікат!
А в серці ніжно, як душа – сопілка,
І скрипочка, і тулумбас - набат!
Шо ми п’ємо?! Гидоту з магазинів!
Та в порівнянні з тим лайно – нектар!
Женім горілку вдома! Вже – віднині!
А сурогат лишаймо у почвар!
Сідаймо дружно на велосипеди,
Нехай в салонах ржавіють авто,
Хай збанкрутують ґасолін-розпреди,
Бензин не купуватиме ніхто.
Земля, земля, яку б на хліб мастити,
Неначе масло - рідний чорнозем.
Кому ж її віддали рідні діти?
Коли ж ми станем міцно, - не впадем?
Коли звільнить Дніпро могутні води
І струхлявілі ГЕСи з пліч струсне?!
Коли серця прозріють для Свободи?
Коли ж Запаморочення мине?
Коли ж Господь, якщо Він є, почує?
Коли без страху виросте маля?
Коли криваві рани полікує
На тілі свому рідная земля?
Коли «загнуться» монстри промислові,
Що убивають звірів і людей?
Повернуться стакани паперові,
А пластик мертвий в Вічність відійде?
Коли на місці шахти чи заводу
Заб’ють джерела, зацвітуть сади, -
Оратай рушить в Напрямку Свободи,
В масній ріллі лишаючи сліди.
Ераст ІВАНІЦЬКИЙ
05 червня 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556494
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 01.02.2015
автор: Ераст Іваніцький