Велика гра, запекла гра – життя!
Між пеклом і між раєм – грань мізерна,
якщо не вистачає каяття
і не пробилися любові зе́рна.
Пропаща та душа без вороття,
що не каралась в сумнівах, не мала,
хоч не любові – просто співчуття
і серця біль слізьми не гамувала,
не прикривала від біди крильми
нещасніших від себе...
Є ж готові,
мов Данко, запалавши між людьми,
віддати серце... аж до краплі крові...
Хто ж – в рай, хто – в пекло? Як скінчиться гра
для кожного?.. Не нам про це судити.
На часі саме Господа просити,
щоб навернув до миру і добра,
навчив прощати, каятись, любити.
1. 02.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556464
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Світлана Моренець