[i]Тамарі СЕВЕРНЮК[b][/b][/i]
Чарівна жінка… І на схилі літ
Краса її ні краплі не зів’яла.
Благаю Бога: “Дай їй ще політ,
Бо в цім житті чимало бід спізнала”.
Мабуть, так їй судилось на роду…
Що рідна її виплекала мова,
Що попри негаразди і біду
Постійно людям несла своє слово.
А Слово те було, як той граніт,
В часи важкі служило за опору.
І тріпотливе серденько мені
Те Слово підіймало вічно вгору.
Тож хай дарує Бог їй ще роки,
Життя, здоров’я, сили і наснаги.
І хай лягають розчерком руки
Чудові строфи, сповнені відваги.
5 червня 2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556312
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Віктор Слюсар