Стоїть у мене осінь на порозі
Така неждана і така сумна,
А ще недавно було літо грози,
Буяння цвіту і була весна.
Батьки мої вже в зиму повернули,
Метуть сніги і їм нема кінця,
А в мене на очах солоні сльози,
Рокам в весну не буде вороття.
Та діти наші ще в весні блукають,
Радіють сонцю по життю ідуть,
Сміються, дружать, мріють і кохають
І щастя світлого вони від літа ждуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556253
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Валентина Антоненко