Плаче сивий солдат
Не від старості сивий,від жаху .
Смертний голос гармат,
Залишився пораненим птахом.
А десь тепле гніздо
І чекають малі пташенята…
Та не знає ніхто,
Чи побачить його рідна хата…
Хто придумав цю «гру»
На людському житті ,він проклятий
І у чорну труну
Покладуть його душу вмирати.
Плаче сивий солдат ,
Його сльози вуглини гарячі
І тяжить автомат….
Не про себе – за світом він плаче..
31.01.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556221
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: леся квіт