Несуться хмари, мов ординці.
Ковтають місяць і зірки.
Одна стою я на зупинці.
Лише дерева навкруги.
Шукає вітер свою жертву.
Пробравсь крізь шпарку до грудей.
Вужем вповзає тиша мертва
До вулиць і дворів людей.
Стою. Замерзли пальці мої.
Тьма чорним вороном глядить.
А десь на сході наші вої
Отак весь день і бій гримить.
Які ж гіркі солдатів ролі!
А й славні – край наш захищать.
Підступно смерть руйнує долі.
Та Україну їй не взять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556185
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)