Залазить тривога в шпаринки вітрами,
Під вікнами виє марою зима.
Прокинусь… Так страшно.
Горнуся до мами,
Бо тата давно уже з нами нема.
Говорить матуся, що він у відпустці,
Та очі при цьому ховає сумні.
Без нього в хатині, неначе у пустці…
Мій тато герой! Тато мій на війні.
За нашу Вкраїну воює на Сході,
Щоб спали спокійно в теплі я і ти,
І ті, що сховались в подо́лі, в горо́ді,
Відсидітись нишком, в АТО не іти.
Мій тато не знає, що вмію писати,
Що вивчила букви, читаю «Буквар» −
Вже зовсім доросла… Та так хочу тата!
І дуже боюся собак і примар.
Я вірю: вже завтра постукає в двері,
Від щастя заплачу «Мій таточко, ой!»
Підемо сім’єю гуляти у сквері:
Дивіться і заздріть−мій тато ГЕРОЙ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556181
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Олена Іськова-Миклащук