Якби ти міг воскреснути з оман…

Якби  ти  міг  воскреснути  з  оман,
І  стати  найсолодшим  божевіллям…
На  сотні  криків  порвана  пітьма,
Та  відповідь  ятриться  в  ранах  сіллю.

Стікає  воском  часу  біль  і  грим.
А  чиста  мрія,  зваблена  одчаєм,
В  зіницях  ночі  народила  гріх.
А  я  шукаю  серед  пекла  раю…

Твій  розум  –  меч,  освячений  слізьми.
Твої  боги  блукають  поміж  істин.
Розлука  –  наш  двобій.  Якби  ти  міг  
Спинити  цю  стихію  падолисту.

Дощами  тиші  відміряє  час
Твоя  душа,  в  рядки  мої  закута.
Настояну  на  вічності  печаль
Я  вип’ю  до  останньої  спокути.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556141
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Лілія Ніколаєнко