Хроніка прийдешнього. 2.1.
30.01.2015* 7:50
Це - щось нове для мене: вчора вночі, коли прокидався, і сьогодні вранці весь час є таке враження, що я, щоб не робив побутово, чим би не займався, але я весь час ніби знаходжусь паралельно в якійсь аудиторії і чи то я слухаю, чи то я читаю лекцію на тему "Як робиться прийдешнє". Це - незвичне, бо він мов гума, цей мій стан, розтягується в часі і не має окресленості, адже будь-яка лекція завжди окреслена і має певний термін її читання.
***
12:40
Аудиторія.
Велика, світла, біла аудиторія, в якій ряди амфітеатром піднімаються уверх. За білими рядами столів/парт сидять люди в білому строї, капюшонами ховають обличчя. А може це і не люди? Чи не тільки люди? Вони різного розміру/росту, комплекції... Але їх рук я не бачу. Вони майже непорушні, хоча час від часу хтось з них і міняє позу.
Внизу амфітеатру, як це і дозволене їй, є еліпсоподібна сцена, на ній стоїть/розташоване/покоїться моє Его. Отже: я - лектор.
Я не читаю лекцію в голос, а тільки думкою. Весь час дивлюсь на аудиторію, хоча і знаю/переконаний, що за моєю "спиною" знаходиться сліпуче біла поверхня, що повторює абрис еліпсу сцени. Вона висока і точно так, як ряди аудиторії, повільно тане в імлі при підйомі уверх. На цій поверхні явно ідуть ілюстрації до моїх "слів", до моїх телепатомем, але це відбувається автоматично, тому я навіть не "дивлюсь" на цю своєрідну дошку.
Тут, на компі, я тільки записую те, що "читаю" Там.
- Тема моєї лекції "Як робиться Прийдешнє".
Оговорюю зразу, що вся лекція побудована на основі світосприймання домінуючего на поверхні планети Земля Носія Розуму із самоназвою "Хомо сапієнс". Враховуючи, що цей вид не є єдиним представником Носіїв Розуму Хомо, справедливим буде називати його Хомо Сапієнс сапієнс, що не означає його перевагу перед іншими видами Хомо, навіть навпаки, але ми при потребі будемо далі його називати, вибачте - я буду називати - "Людина".
Ми з вами існуємо в дискретному Бутті, де яскравою ілюстрацією цього є дуальність Народження/Смерть всього і вся. Але будь-яка дискретність завжди має в собі приховану непереривність і "бажання", скажемо так, вийти за свої межі, стати безперервно існуючею...
В реальному світі, в якому зараз тільки і існує Людина, ця тенденція час від часу виходить назовні і таким чином проявляє свою присутність. Примітивною ілюстрацією цього є число "пі", яке визначається як результат співвідношення радіусу кола до його діаметру і дорівнює 3,14... Це число існує при умові, що у двомірній Декартовій системі X=Y=R.
Цікавим є те, що це твердження має суто схоластичний, абстрактний характер, тому що в реальному Довкіллі Людини все є трьохмірним. Це означає, що фактично існують тіла, в яких Х і може дорівнювати Y, але при цьому завжди існує значення координати Z, яка є третьою координатою "нормальної" Декартової системи, що в природі Z ніколи не дорівнює нулю.
Ми можемо уявити, що радіус будь-якого кола, на основі якого будується куля при умові, що X=Y=Z=R, є тільки проекцією відповідної дуги на поверхню круга, описаного цим колом. Це означає, що куля має "внутрішній" радіус, який обумовлює, що пі=3,14..., і "зовнішній" радіус, який дорівнює чверті діаметру і обумовлює для кулі Пі=4,00, по визначенню, що Пі в такому випадку є співвідношення R=D:4 до D.
Можливо, що з точки зору математичної логіки моя ілюстрація і є не зовсім коректною, але мені треба було показати, що в дискретному існуванні завжди ховається перехід від однієї дискретності до іншої (тут від кола до кулі) не по принципу "народження/смерть", а по принципу "народження/перетворення/народження/...", що означає фактично безсмертне існування.
Таким чином, формується твердження, що безсмертне існування будь-якого Носія Розуму базується на переході від одного дискретного існування до іншого через неперервність.
Якщо прискіпливо розглянути Історію Людства, базуючись на цьому твердженні, то прийдеться визнати, що розвиток Людства повільно, в умовах неймовірного мракобісся різноманітних форм, іде саме таким шляхом.
Простіше за все сказати, що існує програма Розвитку Людства (ПРЛ), яка має на Меті дати можливість Людству і кожній людині існувати саме таким чином, мати практичне безсмертя.
Не будемо зараз зосереджуватися на тому, Що чи Хто створив ПРЛ, скажемо тільки:
- потенційне безсмертя людини записане навіть на рівні ДНК Реального Тіла;
- ДНК НеРеальних Тіл ще навіть і не відкрите, хоча про існування Тонких Тіл Людини Людство вже знає.
Все, що досі я мав честь показати, потрібне тільки для того, щоб почати говорити про певні закономірності і, як це не звучить блюзнірські, правила формування прийдешнього, бо фактично мова в такому випадку завжди іде про перехід від Дискретного стану Сьогодення до Дискретного стану Прийдешнього.
Наступний раз поговоримо про суть того, що Людина називає Минулим, Сьогоденним і Прийдешнім (Майбутнім).
13:55
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556132
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Левчишин Віктор