Куди погляну – все моє
Аж від краю і до краю.
Сіно є, солома є,
Чомусь молодь покидає
Назавжди село моє.
Капуста є, картопля є,
Та все що душа бажає.
Відповісти я не знаю
Чому молодь покидає
Назавжди село моє.
В саду груша є розлога,
А в хліві коза безрога
Вино в бочці наче грає,
Чому молодь – Пан Бог знає
Село рідне покидає?
Є криниця біля плота,
Далі грядка прополота,
В комірчині й сало є.
Що за молодь? Йо моє!
Покидає село моє.
Розповів я історію
Тужливу та рутинную.
Сльозу свою прозорую
Витираю хустиною.
Ой село моє, село,
Жертва цивілізації.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556122
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Омелян Курта