***
Для решти у мене нема серця,
Для інших кам'яна душа.
Часом, як розбите люстерце,
І гостра, як лезо ножа.
Для себе я стала щаслива,
Миттєво я й сильною стала.
Що до інших то неважливо,
Про смуток я більше не знала.
Але...
У світі де переповнює зло
Я таки навчалась прощати!
Аби мати для себе добро,
Треба вміти його віддавати!..
Автор: Валерія Скубій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556080
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Валерія Скубій