Коли я в небо задивляюсь
Таке блакитно-голубе
Дивуюсь дивом і печаль
Охватить душу, стане жаль
Що розлучатись колись треба
З творінням Божим на землі.
Як часто ми не цінимо того
Що Бог створив для нас
Руйнуєм те, чого не можемо створити
У космос летимо, щоб нам
Свої порядки встановити.
А де ж порядки на землі
Де ми живем і наші діти
Планета вже кричить
Бо вже сміття нема де діти.
Важких хвороб нема кому лічити
А за границю нічим заплатити
Так вимирають наші люди
А що із нами далі буде?
Це владу зовсім не турбує
Вона собі палаци все будує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555980
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Тирак Л. А.