Несуть чергову домовину,
І плаче ще одна родина.
Це аж ніяк не їх провина,
Чому війна забрала сина?
Несуть, вінки, стрічки й портрет,
На фото темний силует.
Щоденні бачив він загрози,
У рідних й близьких тільки сльози.
Чи прагнув він такої долі,
Що за життя потрапить у неволю.
І не спасуть його вже тисячі порад,
Бо час не повернеш назад.
І не почує більше слів кохаю,
Із нетерпінням зустрічі чекаю.
Героя більше не вернуть,
Його несуть в "останню путь"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555873
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.01.2015
автор: NepobeDim