Це сiре небо знов плювалось кров'ю,
Немов старий туберкульозний дiд,
Вона iшла, застрелена любов'ю
Кривавим снiгом замiтало слiд.
Вона iшла, а серце рвало груди.
Осколком душу краяла журба.
Неначе вовки, озирались люди.
Пекельним полум'ям пекла ганьба.
Вона iшла, пригнiчена й розбита,
Гаряче серце загорнулось в лiд,
Плювалось небо а любов убиту
Замiв назавжди той багряний снiг
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555822
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2015
автор: Назар Куліш